Світовий форум кращих плавців планети у Римі пройшов без України. Звісно, українці привезли на чемпіонат світу з водних видів спорту делегацію з 20 спортсменів, але рівень їхніх результатів був настільки низьким, що про Україну не було підстав згадувати. Українці з’явились на екранах лише двічі: у фіналі запливу на дистанції 100 метрів брасом п’ятим фінішував Ігор Борисик (на фото). Ще одного разу можна було побачити Андрія Сердінова, який фінішував третім на попередньому чемпіонаті світу. Цей маленький ретросюжет якнайкраще продемонстрував, що здобутки України у плаванні вже далеко позаду.

Україна мала доволі сильні позиції у світовому плаванні на початку 2000-х років. Результати Яни Клочкової, Сергія Сердінова, Дениса Силантьєва та Олега Лісогора. З перелічених спортсменів на чемпіонаті виступив лише Лісогор, але 11-й результат можна вважати «тінню» колишнього Лісогора. Очевидно, що найближчим часом Олег завершить виступи як це зробили інші представники його покоління.

Успіхи українців на початку 2000-х років можна вважати відголосками слави радянського спорту. Практично усі спортсмени, які показували високі результати формувались у радянській системі підготовки спортивних кадрів. Винятком можна вважати Яну Клочкову, яка в певній мірі може вважатись продуктом підготовки вже української системи плавання. Однак, намагання зробити Клочкову еталоном і феноменом, на жаль мають дещо штучний характер. В успіхах Клочкової є більш прозаїчне пояснення: тренер Ніна Кожух краще за інших побачила вільну нішу в світовому плаванні.

На початку кар’єри Яни Клочкової провідні країни з розвитку плавання не займались підготовкою спортсменів, які б спеціалізувались на комплексному плаванні. Розвивались конкретні напрями підготовки (вільний стиль, брас, батерфляй). Яна Клочкова стала однією з перших спортсменок, яка готувалась за методиками підготовки розробленими спеціально під комплекс.

Саме цей факт дозволив «золотій рибці» тривалий час панувати у світовому плаванні комплексом. Але, провідні нації з часом зрозуміли свої прорахунки і коли почали з’являтись плавці підготовлені за новими методиками результати Клочкової виявились не конкурентноздатними. Для прикладу рекордний результат Клочкової на Олімпіаді у Сіднеї (2000) на дистанції 200 метрів комплексом становив 2.10,68. На чемпіонаті світу у Римі такий результат не дозволив би навіть вийти у фінал. Американка Кукорс на цій дистанції встановила новий світовий рекорд – 2:06,15. Звісно, що різниця в 4 секунди у плаванні на 200 метрів це ціла вічність. Тому цілком природно, що Клочкова вирішила завершити виступи, оскільки не бачила можливості виступати на рівні світової еліти.

Заради справедливості відзначимо, що на підвищення результатів вплинули і нові костюми з поліуретану. Але причини не лише в костюмах: екіпіровка допомагає краще плавати, але вона не здатна посереднього плавця зробити чемпіоном. Як виявилось в Україні практично немає спортсменів, які здатні плавати на рівні світової ТОП-10. Звісно, виключенням можна вважати лише Ігоря Борисика.

На початку 2000-х років Україна вважалась одним з лідерів європейського плавання. Сьогодні законодавцями моди у плаванні в Європі є Британія, Франція, Італія та Німеччина. Потужні результати демонструють угорці та серби. Про лідерів світового плавання США, Австралію, Китай та Японію згадувати не хочеться. Глибина прірви між нами і цими країнами величезна.

Хто винен у такому стані речей? Насправді винних багато. Це і федерація, яка займається внутрішніми чварами та з’ясовує стосунки, це і профільне Міністерство, яке не здатне налагодити роботу федерації. Зрештою, зі спортсменів також ніхто вину не знімає, оскільки навіть в такій складній ситуації можливості пробиватись хоча б у півфінальні запливи є.

Але над усім цим стоїть глобальна проблема руйнації спортивної інфраструктури в Україні. Скільки у країні працюючих басейнів та дитячо-юнацьких спортивних шкіл? Скільки залишилось тренерів, що продовжують працювати на мізерну зарплату? Відповіді на ці запитання можливо є у спортивних чиновників, але ми про це ніколи не дізнаємось. Можливо це й на краще: менше знаєш – краще спиш.